Колосянам 2:2-3 «Хай потішаться їхні серця, у любові поєднані, для всякого багатства повного розуміння, для пізнання таємниці Бога, Христа, в Якому всі скарби премудрості й пізнання заховані».
У світлі слів Твоїх живих
Я бачу істину нетлінну
І мудрість понад розуміння.
Ніхто б пізнати це не зміг
Без відкриття Твоїх глибин
Через Святого Духа подих,
Через Його всесильний дотик.
На кожне слово «Так, амінь!»
У серці стверджую завжди,
Коли з Тобою розмовляю;
Мені Ти, Боже, відкриваєш
Заховані спокон віків
Ті таємниці, що в Христі
Коштовністю для мене стали,
І те, що довго я шукала,
Ти Сам подарував мені.
Ти Словом істинним, діяльним
Мені відкрив Свою реальність,
І я побачила тоді
Всю Твою славу і красу,
Що неможливо описати,
Твою любов, могутність, святість…
В Твоєму імені, Ісус,
Для себе я знайшла життя,
Для себе я знайшла спасіння.
Для мене Ти – найвища цінність,
В Тобі Одному повнота.
Рина,
Украина
С Богом с 14 лет. Церковь ЕХБ. Очень люблю Иисуса и хочу служить Ему до конца жизни!
Прочитано 3719 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
